Модуль II Світова та українська  культура, основні етапи,тенденції розвитку та взаємовпливу.  Тема 8. Культура доби Відродження й Просвітництва

План:

1. Періодизація і загальна характеристика культури епохи Відродження та Просвітництва.

2. Зміст основних етапів і основних цінностей культури Відродження та Просвітництва

3.Значення епохи Відродження та Просвітництва в контексті історії європейської культури і мистецтва.

4.Реформація: нові пріоритети та система цінностей.

1. Періодизація і загальна характеристика культури епохи Відродження

Термін «Відродження» вперше використав Джорджіо Вазарі – італійський мислитель і художник XVI століття. Так він позначив перехідну епоху в історії європейської культури від Середньовіччя до Нового часу (1250–1550).

Усередині цього періоду Відродження поділяється на такі етапи: ІІ половина XIII – XIV ст. – Проторенесанс; XV ст. – ранній Ренесанс; кінець XV – І третина XVI століття – Високий Ренесанс.

Зміст основних етапів культури Відродження. В Італії розпочався небувалий розквіт мистецтва, ідеалом якого стала класична давнина. Інтелектуали Відродження прагнули заповнити середньовічний розрив з античністю і, виходячи з нових культурних завдань, вели багатопланові роботи з відновлення досягнень стародавньої науки, філософії, мистецтва. У філософії стають доступними перекладені твори Платона й Аристотеля, стоїків, епікурейців, Цицерона.Гуманісти зробили акцент на тому, що людина, створена Богом, – його краще творіння. Тому людина божественна і вільна істота на відміну від рослин і тварин.

Гуманізм(в широкому значенні слова) – вчення про самоцінність людини, яке утверджує її як зміст і основу буття, всіх суспільних перетворень, історичного процесу. На відміну від теологів середніх віків, які стверджували, що земне життя – час страждань, вираження марності людських зусиль і турбот, гуманісти епохи Відродження почали розглядати земне життя як єдину даровану можливість проявити, реалізувати себе, свою неповторність, унікальність.

Представники:

Леонардо да Вінчі (1452–1519) був живописцем, скульптором, теоретиком мистецтва, військовим інженером, винахідником, математиком, ботаніком. Він досліджував майже всі сфери природознавства, передбачив багато чого, про що в той час ще й не думали. Коли почали розбирати його рукописи і незліченні малюнки, в них виявили відкриття механіки XIX століття.

Мікеланджело Буанаротті (1475–1564) – скульптор, архітектор, художник, поет (до нас дійшло понад 200 його віршів).

Рафаель Санті (1483–1520) – майстер портрету, декору, архітектор і монументаліст.

Відома картина Рафаеля Санті «Сікстинська мадонна» – утвердження центрального положення людини (в образі Богоматері) як у світі земному, так і потойбічному: утвердження однієї з найбільш важливих ідей Відродження відбувається на матеріалі Нового Заповіту.

Головна особливість Відродження – утвердження багатогранності людини, життя і культури. Різке зростання авторитету мистецтва не вело до його протиставлення науці і ремеслу, а усвідомлювалося як рівноцінність і рівноправність різних форм людської діяльності. У цю епоху високого рівня досягли прикладні мистецтва й архітектура, що об'єднали художню творчість з технічним конструюванням і ремеслом.

Першим гімном гідності людини стала «Божественна комедія» Данте Аліг'єрі – твір, що поєднав поезію, філософію, науку, пройнятий вірою в земне призначення людини. Молодшого сучасника Данте – Франческо Петрарку, філософа і ліричного поета, вважають родоначальником гуманістичного руху в Італії. У творах італійських гуманістів головною ідеєю стає твердження про те, що людина є творцем своєї долі і себе самої, як, наприклад в творі Піко делла Мірандоли «Про гідність людини». На думку гуманістів, людина має свободу дій, вона сама керує долею і суспільством, роблячи раціональний вибір.

Творчість найбільших майстрів Раннього Відродження – Донателло, Мазаччо, Боттічеллі – пройнята ідеалами гуманізму і возвеличує людину, вивищуючи її над буденністю.

Першим художником Високого Відродження був Леонардо да Вінчі. Від початку творчої діяльності митця визначилися основні особливості його мистецтва: інтерес до психологічних рішень, прагнення до лаконічності й узагальнення, до просторового розташування і об'ємності форм.

У портреті Мони Лізи був досягнутий той рівень узагальнення, який дозволяє розглядати образ як типовий для епохи Високого Ренесансу. Головна ідея образу – почуття власної значущості й високе право на самостійне духовне життя.

Венеціанська школа посідала в італійському мистецтві XVI ст. особливе місце. Тут біля витоків Високого Відродження стояв Джорджоне. У своїй творчості він прагнув до ритму і гармонійної єдності, натхненності і психологічної виразності образів, основним мотивом його картин була єдність людини і природи.

У музиці періоду Високого Відродження з'являються нові жанри – мадригал, шансон, набуває самостійності інструментальна музика – прелюдії, фантазії, токати. Формуються національні музичні школи – нідерландська, італійська, французька, німецька, англійська, іспанська.

Пізнє Відродження характеризується кризою ідей гуманізму, усвідомленням прозаїчності утворюваного буржуазного суспільства. Причини розчарування гуманістів у грандіозній невідповідності реальної дійсності ренесансним уявленням про людину. До кінця XVI ст. це розчарування стало загальним. Криза гуманізму визрівала поступово і виявилася в результатах, несподіваних для самих гуманістів. Так, у першій половині XVI ст. був опублікований твір Коперніка про геліоцентричну систему. Земля перестала бути центром світобудови. Людина стала маленькою і загубилася в нескінченному всесвіті.

Вищий злет літератури Пізнього Відродження – драми Шекспіра і романи Сервантеса.Найбільш відомим твором Сервантеса став роман «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», в якому письменник передав широку реалістичну картину життя Іспанії. «Дон Кіхот» пародіює лицарські романи, вводячи героя в чуже для нього середовище.

3. Значення епохи Відродження в контексті історії європейської культури і мистецтва

Загалом результати діяльності творців Відродження суперечливі. Вони продемонстрували найвищий злет у сфері художньої творчості: в історії світового мистецтва існують дві найвищі вершини: грецька класика V ст. до н. е. і Високе Відродження в Італії (початок XVI століття). Тобто в художньому та естетичному відношенні культура і мистецтво Відродження є взірцем як для попередніх поколінь людства, так і прийдешніх.

4. Реформація: нові пріоритети та система цінностей. Реформація (від латинського Reformatio – перетворення, виправлення) – релігійний рух XVI століття, спрямований проти римсько-католицької церкви, що привело до оформлення протестантської гілки християнства. Початок Реформації пов'язаний із діяльністю талановитого й освіченого католицького богослова Лютера, чия робота «Диспут про проясненні дієвості індульгенцій (95 тез)» стала початком епохи релігійних воєн. Завдяки діяльності «батьків» протестантської реформації Лютера, Кальвіна, Цвінглі (І половина XVI ст.) та їх послідовників, протестантство почало домінувати в Голландії, Німеччині, Шотландії, поширюючи свій вплив на інші країни Західної та Центральної Європи, а потім і в Новому

Гаслом епохи Просвітництва були слова Джордано Бруно: «Єдиним авторитетом мають бути розум і вільне дослідження». Це був час великих відкриттів Галілея, Кеплера, Ньютона, Лейбніца, Гюйгенса в математиці, астрономії і різних ділянках фізики, час чудових досягнень наукової думки, що заклали основи подальшого розвитку цих галузей знань.

Представники:

Галілео Галілей (1564-1642) – італійський учений, один із засновників точного природознавства, основою пізнання вважав досвід. Він спростував помилкові положення Аристотеля і створив засади сучасної механіки: висунув ідею відносності руху, встановив закони інерції, вільного падіння і руху тіл по похилій площині, складання рухів. Займався будівельною механікою, побудував телескоп із 32-разовим збільшенням, завдяки чому здійснив низку астрономічних відкриттів, відстоював геліоцентричну систему світу, за що був підданий суду інквізиції (1633) і кінець життя провів у вигнанні.

Йоганн Кеплер (1571-1630) – німецький астроном, один із зачинателів астрономії нового часу; відкрив закони руху планет, склав планетні таблиці, заклав основи теорії затемнень, винайшов новий телескоп із бінокулярними лінзами.

Ісаак Ньютон (1643-1727) – англійський математик, механік, астроном і фізик, творець класичної механіки; відкрив дисперсію світла, хроматичну аберацію, розробив теорію світла, що поєднала корпускулярні і хвильові уявлення; обґрунтував закон всесвітнього тяжіння і створив основи небесної механіки.

Готфрід Лейбніц (1646-1716) – німецький математик, фізик, філософ, мовознавець, один із творців теорії диференціального обчислення; передбачив принципи сучасної математичної логіки; у дусі раціоналізму розвинув учення про природжену здатність розуму до пізнання вищих категорій буття і загальних необхідних істин логіки і математики.

Християн Гюйгенс (1629-1695) – нідерландський учений, винайшов маятниковий годинник із спусковим механізмом, установив закони коливання фізичного маятника; створив хвильову теорію світла; разом із Р. Гуком установив постійні точки термометра; удосконалив телескоп (окуляр Гюйгенса), відкрив кільце в Сатурна; написав один із перших трактатів з теорії ймовірності.

Вільям Гарвей (1576-1637) – англійський лікар, засновник сучасної фізіології та ембріології; описав велике і мале коло кровообігу, вперше висловив думку про походження «всього живого з яйця».

Марчелло Мальпігі (1628-1694) – італійський біолог і лікар, один із засновників мікроанатомії, відкрив капілярний кровообіг.

Антоні ван Левенгук (1632-1723) – нідерландський натураліст, один з основоположників наукової мікроскопії; виготовив лінзи з 150-300-разовим збільшенням, що дозволили вивчати мікроби, кров'яні тільця та ін.

Таким чином, своєю працею вчені-дослідники XVII ст. створили підґрунтя для технічного прогресу.

Головні цінності епохи Просвітництва. Лібералізм (від латинського Liberalis – вільний) – ідейно-теоретична течія і суспільно-політичний рух Нового і Новітнього часу, який сформувався наприкінці XVII – XVIII ст.; в основі лібералізму принцип свободи особистості, її самоцінності по відношенню до всіх суспільних інститутів, відповідальності особистості як перед самою собою, так і перед суспільством, визнання права на самореалізацію для всіх людей.

Початок секуляризації філософії, мистецтва і моральної культури в епоху Нового часу. Теорія «розумного егоїзму».

Секуляризація (від пізньолатинського Saecularis – мирський, світський) – звільнення суспільної та індивідуальної свідомості від впливу релігії і церкви.

Класицизм (від латинського Classicus – зразковий) – художній світогляд, що склався в епоху становлення і зміцнення європейських монархій і спирався на норми і зразки античного мистецтва.

Реалізм (від пізньолатинського Realis – речовинний, дійсний) – творчий процес і метод, характерний для художньої культури європейських країн, згідно з яким, завданням мистецтва є всеосяжна життєва правда.

Бароко (з італійської barocco – дивний, химерний) – стиль в європейському мистецтві XVII – XVIII ст., відзначений химерним, ускладненим художньо-образним мисленням, якому властиві контрастність, напруженість, динамічність образів, афектація, прагнення до величі і пишності, до поєднання реальності й ілюзії.

Рококо (від французького Rocaille – раковина) – західноєвропейський художній стиль, який був найбільш витонченою і стадією мистецтва бароко.

Реформація сприяла процесу появи людини буржуазного суспільства – автономного індивіда зі свободою морального вибору.

Рекомендована література та джерела:

• 1.Культурологія: Навчально-методичний посібник / Війтович Г. В. – НМЦ, 2008. – С. 107–113
• 2. Культура епохи Відродження і реформації : електронний ресурс / Режим доступу : https://studfile.net/preview/5599275/page:8/ (останній перегляд 02. 12. 22)
• 3. Доба Відродження : відео-сюжет. Електронний ресурс / Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=0dm8NMfeCk8 (останній перегляд о1.02.23)
• 4. Живопис епохи Відродження. Електронний ресурс. – НМЦ, 2016 / Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=yVXyb1D2oZo
• 5. Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва. Художні напрями: відео / Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=eXiVinHN0Ik
• 6.Леонардо да Вінчі – історія життя генія епохи Відродження : документальний фільм / Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=9wRdZSgmA3I
• 7. Культура доби Просвітництва : відео-урок / Васильєва Л. А. / Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=4t1Qa7IpF4A (останній перегляд 12.01 22)

Запитання для самоконтролю :

• 1. Розкрийте зміст терміну «Відродження» й «Просвітництво».
• 2. Які етапи пройшла культура Відродження у процесі своєї еволюції?
• 3. Назвіть найбільш яскравих майстрів Відродження та їх доробок.
• 4. У чому виявився універсалізм діячів Відродження?
• 5. Розкрийте сутність епохи Реформації.