Тема 13. Культура українського народу XIV–XVII ст. Український Ренесанс та його особливості
План:
1.Історичні умови розвитку української культури ХІV – першої половини ХVІІ ст.
2.Значення Берестейської церковної унії 1596 року
3. Основні дати та події періоду українського Ренесансу
Термінологія: братство, колегіум, деїзм, пантеїзм, натурфілософія, бароко, рококо, церковна унія, картуш.
1.Історичні умови розвитку української культури ХІV – I пол. ХVІІ ст.
Розвиток української культури ХІV – першої половини ХVІІ ст. відбувався у дуже складних умовах. Після розпаду Київської Русі, встановлення залежності від монголо-татарських ханів, численних набігів татар на руські землі культурне життя зазнало значного занепаду. На деякий час центр культурного, політичного і релігійного життя перемістився у Галицько-Волинські землі, що стали в першій половині ХІV ст. об'єктом експансії найближчих сусідів України – Литви і Польщі. Литовці першими порушили питання про об'єднання в єдину державу всіх колишніх земель Київської Русі, що сприяло б подальшому формуванню української народності, становленню національних традицій, звичаїв, створення національної системи освіти. Староукраїнська мова стала офіційною мовою уряду і використовувалася при складанні грамот, законів. Значний внесок у розвиток культури українського народу зробила литовська культура. Це передусім Литовські статути (1529–1566), що дали поштовх розвитку правової системи в Україні.
У ІІ половині ХІV ст. почалася польська експансія. Підпорядкування українських земель для поляків означало стабільну орієнтацію на схід, а для українців – заміну своїх правителів чужими, підкорення чужій нації з іншою релігією і культурою. Усе це спричинило гострий релігійний, політичний та етнічний конфлікт, який тривав майже 600 років.
У культурному житті Україні у цей час велику роль відігравали православні братства. Братства – релігійно-просвітницькі організації українських міщан і ремісників, які були організовані при церквах із метою підтримки порядку в храмах, забезпечення їхніх матеріальних потреб, опіки над хворими парафіянами, допомоги удовам і сиротам.
Найбільш відомими і популярними були школа Львівського Успенського братства (заснована в 1586), Київська братська школа (заснована в 1615), школа Києво-Печерської Лаври тощо.
У 1632 р. у результаті злиття Київської та Лаврської братських шкіл з ініціативи митрополита Петра Могили була створена Київський колегіум. Важливе значення для становлення єдиного культурного простору на території Речі Посполитої мало поширення друкарства. Українські землі досить рано ознайомилися з чудовим винаходом німецького майстра Й. Гутенберга, який у 40-х роках ХV ст. розробив технологію друкарства. Першим видавцем книг слов'янським кириличним алфавітом був краківський міщанин Швайпольт Фіоль, який у 1491 р. видав «Октоїх» і «Часослов». На замовлення православної церкви книги слов'янською мовою друкували на Балканах: із 1483 р. – глаголицею, а з 1494 р. – кирилицею. Засновником книгодрукування в Литовсько-руській державі вважають Івана Федорова (1510 – 1583) – людину освічену й талановиту.
З-поміж стародруків ХVІ ст. з'явилися численні твори українською мовою, а також переклади творів із південно-слов'янських мов. Видатною пам'яткою перекладної літератури є «Пересопницьке Євангеліє», яке Михайло Вагилевич із Сянока (1556–1561) переклав із болгарської мови слов'яно-руською. Ця книга є найкращим зразком української мови того часу, яка також прославилася своїм винятковим художнім оформленням.
Розвиток давньоруської культури в епоху Відродження продовжило літописання. Відомим латиномовним українським поетом-гуманістом був Павло Русин із Кросна (1470–1517) – учитель і вихователь видатних слов'янських латиномовних поетів Яна Вислицького, Яна Дантишека, хорватсько-угорського поета Яна Паннонія. Одним із найбільш видатних східнослов'янських латиномовних поетів був Георгій Тичинський-Рутенець, який друкував свої поеми у 1534–1548 рр. у Кракові і служив королівським дипломатом у різних містах Італії. Відомими культурно-просвітницькими діячами і поетами були також Григорій Чуй-Русин та Іван Туробинський-Рутенець.
Найвидатнішим зразком української літератури є Пересопницьке Євангеліє, мова якого наближена до народної. У цьому творі були відображені процеси формування української мови: розширення значення слова «України» (це слово використовують як синонім слів «земля» і «країна».
Українська культура кінця XVI – І половини XVII ст. намагалася пов'язати європейський гуманізм із середньовічними традиціями, але, враховуючи національні особливості, шукала для цього свої, властиві саме їй шляхи. Так в українській літературі ІІ половини XVI ст. з'явилися нові поетичні жанри геральдичної, чи гербової, поезії та епіграми, жанри декламації та діалогів.
2. Значення Берестейської церковної унії 1596 року. Нова об'єднана православно-католицька церква очолила реформаційні процеси в українських землях. У 1596 р. була підписана Берестейська церковна унія, що дала початок існуванню в Україні Греко-католицької церкви.
Розвиток полемічної літератури у ІІ половині ХVІ ст. – початку ХVІІ ст. був пов'язаний із наступом католицизму і насадженням Брестської унії 1596 р. У цей період було створено близько 140 великих полемічних творів.
Важливою подією для соціально-політичного і культурного життя України став перехід на новий календарний стиль. У 1582 році папа римський Григорій ХІІІ ст. на підставі рішення Нікейського собору наказав виправити старий юліанський календар, в якому утворилася різниця обчислення між календарним та астрономічним часом, додавши 10 днів.
У 1598 в Острозі вийшов відомий полемічний твір – «Апокрисис» Христофора Філарета, який виступив проти претензій папи і католиків на українсько-білоруські землі.
Книга Мелетія Смотрицького «Тренос», опублікована у 1610 р., справила сильне враження на сучасників. Автор висловлює сум через смерть князя Костянтина Острозького, засуджує Берестейську унію і католицьке духовенство. Польський король Сигізмунд ІІІ наказав знищити увесь наклад книги, а автора у в'язнити.
Іван Вишенський (1550–1620) – кращий полеміст свого часу, який виступав не лише проти національно-релігійних і соціальних утисків українців. На сьогоднішній день відомі 17 трактатів і листів-посилань, написані автором між 1588–1615 рр., які він надсилав з Афона в Україну. Десять із них він об'єднав у рукописну «Книгу», яку планував видати в Острозі. За життя І. Вишенського була надрукована тільки скорочена редакція «Писания к утекшим от православной веры эпископам» (1598), в якій він виступав проти вищої ієрархії, що спричинила утворення унії, католицької і західної культури.
Особливе місце в національно-культурній боротьбі православної української еліти займала ідея культурного центру, яким мав бути Київ. Із поширенням барокової культури в Україні виникла концепція: Київ як Другий Єрусалим (Й. Борецький, П. Могила), який повинен стати надійним оплотом національної й усієї православної культури в світі.
Вплив європейського Ренесансу позначився на розвитку архітектури і мистецтва в українських землях. Архітектура базувалася переважно на традиціях давньоруської доби. У цей період з'явилися церковні і світські будівлі з каменю. Формується український стиль дерев'яних церков із традиційним чітким поділом на три частини: вівтар, власне церква і «бабинець», вікна шестикутної форми.
Готичний стиль поширюється у Галичині в XIV ст., прикладами цього стилю були католицькі костели у Львові (кінець XIV ст.) і Перемишлі (XV ст.).
На південних землях України поширилося кам'яне будівництво. Була побудована міцна фортеця в Судаку та інших містах Криму.
B архітектурі ІІ половини XVI – початку XVII ст., особливо у Львові, панував стиль пізнього Ренесансу. Наприкінці XVI ст. – початку XVII ст. завдяки діяльності братств розпочався великий будівельний рух: були створені православні братські церкви в Замості (1589), Любліні (1607), Луцьку (1617), а також на сході – в Києві, Чернігові, Новгороді-Сіверському.
У перші десятиліття XVII ст. визначився відхід від ренесансної пропорційності форм до стилю бароко. В архітектурному оформленні активно використовували різьблення по каменю, металу і дереву, різьбленням прикрашали не лише церкви, костели, а й замки, і житлові будинки.
У першій половині XVII ст. з'являється різьблений український іконостас, який став яскравим проявом національної культури.
Традиційне іконописання також включає певні побутові подробиці, відходить від візантійських канонів, збагачуючись місцевими рисами й іноземними впливами. Уже на початку XIV ст. високого рівня досягає творчість художника-іконописця, а потім і першого галицького митрополита, що переїхав до Москви, Петра Ратенского з Волині. На початку XVII ст. розвивається нова для України форма іконописного живопису, одним із найяскравіших її зразків стала ікона «Різдво Богородиці», що зберігалася в П'ятницькій церкві Львова.
Основними центрами розвитку гравіювання були Львів і Острог. Перші друковані видання І. Федорова були прикрашені багатим ренесансним рослинним орнаментом. Найдавніший зразок образотворчого гравірування – дереворити «Ісус Христос» в Євангелії XVI ст. Перші в історії українського друкарства сюжетні гравюри-ілюстрації запровадив Памво Беринда. На початку XVII ст. виникає новий жанр гравірування – народна гравюра, розрахована на поширення в народі і покликана замінити цінні ікони.
Скульптура в основному розвивалася в західноукраїнських землях: як елемент архітектурного оздоблення ззовні і всередині будівель, a тaкож на надгробках заможних шляхтичів, не лише католиків і православних. Цікавими зразками похоронної скульптури є надгробні пам'ятники з розкішним плоским різьбленням кінця XVI ст. у Львові, Дрогобичі, Києві й інших містах.
Зверніть увагу на наступні події:
3. Основні дати та події періоду українського Ренесансу 1303 р. – Галицько-Волинський князь Юрій Львович запроваджує окрему церковну Митрополію для Галичини.
1360-ті рр. – Початок будівництва у Львові кафедрального костелу – пам'ятки архітектурного стилю пізньої готики
1360–90-ті рр. – Будівництво Кам'янець-Подільської фортеці.
1397 р. – Переписування дяком Спиридонієм Псалтиря (Київський псалтир) – однієї з найвизначніших високохудожніх пам'яток української рукописної книги.
1409 p. – У Краківському університеті відповідно до наказу королеви Бони споруджено для вихідців з українських земель спеціальну бурсу (гуртожиток).
ХV ст., початок. – Укладання літописного зведення (Іпатіївського), що складався з «Повісті временних літ» https://litopys.org.ua/pvlyar/yar.htm
Київського та Галицько-Волинського літописів https://litopys.org.ua/istkult2/ikult217.htm
1416 р. – Київ розграбував і спалив хан Едіґей.
1439 р. – Заснування Львівського братства.
1440 р. – Відновлення Київського князівства на чолі з Олельком Володимировичем. Олельковицький ренесанс.
1455 р. – Написана перша українська рукописна книга "Листвиця".
ХV ст., середина – Відбудова на кошти київського князя Семена Олельковича Успенського собору Києво-Печерського монастиря.
1478 р. – Ю. Дрогобич отримує ступінь доктора філософії.
1481–1482 pp. Ю. Дрогобич перебуває на посаді ректора Болонського університету.
1482 р. – Київ розграбував і спалив кримський хан Менґлі-Ґірей.
1483 р. – Ю. Дрогобич опублікував латинською мовою у Римі монографію «Прогностична оцінка поточного 1483 року». Перша книга, видана українцем.
1491 р. –У Кракові в друкарні німця Швайпольта Фіоля створено перші друковані українські книги "Осьмигласник", "Часослов", "Тріодь пісна", "Тріодь цвітна".
1497–1577 рр. – Софійський собор залишався без догляду.
1499 р. – Документальна згадка про козаків у грамоті великого князя Литовського Олександра Казимировича.
ХVI ст. – Уперше згадується топонім «Святі Гори».1546 р. – У Львові відкрилася руська (українська) школа.
1550 р. – Написання Михалоном Литвином трактату про звичаї та побут українців. Виданий латинською мовою у Базелі у 1615 р.
1556–1561 рр. – У Пересопницькому монастирі на Рівненщині здійснюється переклад на староукраїнську мову та переписується Євангеліє ‒ «Пересопницьке Євангеліє» ‒ визначна рукописна пам'ятка культури та мистецтва XVI століття. Давні Руські книги:
1572 р. – Іван Федоров заснував друкарню у Львові.
1572–1578 рр.– Спорудження у Львові вежи Корнякти (арх. Петро Барбон)
1574 р. – Видано "Апостол"‒ першу друковану книгу в Україні. https://www.hroniky.com/news/view/14699-pershi-drukovani-knyhy-v-ukrainy-445-rokiv-tomu-vydaly-apostol-ta-bukvar
1574 р. – Іван Федоров у Львові надрукував вперше у Східній Європі український підручник ‒ буквар для потреб українських школярів.
1576 р. – Князем Костянтином-Василем Острозьким у родовому місті Острозі засновано школу.
1581 р.– Іван Федоров надрукував у Острозі першу повну церковно-слов'янську Біблію – «Острозьку Біблію» https://libr.rv.ua/ua/virt/215/
1585 р. – Львівське Успенське братство організувало школу.
1591 р. – Початок будівництва четвертої Успенської церкви у Львові
(архітектор Павло Римлянин)
1596 р. – Київський митрополит Михайло Рогоза в Бересті разом з деякими єпископами проголошує унію Київської Митрополії з Римо-Католицькою Церквою.
1615 р., – 15 жовтня. Розпочала свою діяльність школа, яка ввійшла в історію як Київська братська школа, родоначальниця Києво-Могилянської академії.
1619 р. – Видана "Граматика" Мелетія Смотрицького, що систематизувала церковнослов'янську мову. Орфографічні норми М.Смотрицького здобули загальноукраїнське визнання. https://litopys.org.ua/smotrgram/sm.htm
1620 р. – З допомогою братств і запорізького козацтва відновлена православна ієрархія на Україні.
1632–1646 рр. – Православну ієрархію очолює митрополит Петро Могила.
1632 р. – Засновано Києво-Могилянській колегіум.
1633–1647 рр. – Петро Могила провів капітальний ремонт Софійського собору. Почалися розкопки руїн Десятинної церкви.
1636 р. – Із заснуванням 1624р. в Острозі єзуїтської колегії Острозька академія припинила своє існування.
1640–1643 рр. – На замовлення Петра Могили реставровано Церкву Спаса на Берестові у стилі українського бароко.
1.Культурологія: Навчально-методичний посібник / Війтович Г. В. – НМЦ, 2008. – С. 189–198
2.Голубець М. Ренесанс в Україні // Історія української культури. – К., 1994.- С. 486-500.
Про утвердження Ренесансу в літературі, образотворчому мистецтві, граверстві, церковному і світському будівництві, роль гетьмана Івана Мазепи в розвитку української культури та мистецтва.
3. Народний музичний ляльковий театр "Вертеп" / Шреєр-Ткаченко О. Історія української музики.- К., 1980.- С. 97-102. [Про розвиток на Україні в кінці XVI - на початку XVIII століття вертепу]
4.Народний театр /Історія української музики.- К., 1989.- Т. 1.- С.121-136.[Розгляд витоків українського музичного народного театру, його ранніх форм вертепної (різдвяної) драми]
5.Овсійчук В. Українське мистецтво XIV - першої половини XVII століття.- К.: Мистецтво, 1985.- 168 с.: ілюстр.- (Нариси з історії укр. мистец.).
6.Степовик Д. Львівська декоративна різьба // Степовик Д. Скарби України: Наук.-худож. кн.- К., 1990.- С.55-62. [Про львівську різьбу по дереву і каменю доби ренесансу XYI-XYII ст.]
7.Перелік пам'яток архітектури та образотворчого мистецтва / Режим
доступу : https://istzno.dp.ua/news/perelik-pamyatok-arhitekturi-ta-obra-/(останній перегляд 30.01. 23)
8. Шкільний театр // Шреєр-Ткаченко О. Історія української музики.- К., 1980.- С. 102-104.
[Розповідь про появу та шляхи розвитку на Україні з XVI до середини XVIII століття шкільного театру, його місце в історії українського театрального мистецтва].
9. Юрченко С. Катедральна готика України / Пам'ятки України.- 1993.- № 1-6.- С.38-44.
[Про появу і розвиток на Україні нової стильової форми архітектури].