Модуль 1. Теоретичні аспекти культурології як науки про культуру. Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання і навчальна дисципліна - предмет і завдання вивчення курсу

План:

1. Поняття «культура» та його сутність

2. Культурологія як наука про культуру

3. Об'єкт і предмет культурології

4. Методи і підходи у культурології

5. Завдання, проблеми і функції

6. Типологія культури

Основні поняття і терміни: культура; матеріальна культура; духовна культура; типологія; культурологія.

Поняття культури. Культура відіграє все більшу роль у формуванні та зміцненні громадянського суспільства, розвитку творчих здібностей людини, побудові правового суспільства. Культура впливає на всі сфери суспільної та індивідуальної життєдіяльності – праця, побут, дозвілля, мислення, спосіб життя суспільства й особистості.

Значення культури у формуванні та розвитку способу життя людини виявляється у дії особисто-суб'єктивних факторів (настанови свідомості, духовні потреби, цінності та ін.), що впливають на характер поведінки, форми та стиль спілкування людей.

Цінності, зразки й норми поведінки, що виникають у результаті діяльності з освоєння світу, виступають одночасно як елементи складного механізму регулювання соціального життя, всіх форм життєдіяльності суспільства. Спосіб життя, орієнтований не на пристосування до тих умов життя, що існують, а на їх перетворення, передбачає високий рівень свідомості та культури, підвищує їх роль як регуляторів поведінки людей, їх способу мислення.

Розуміння культури багатопланове. Воно складалося з переходом людини і суспільства від діяльності приватного характеру до відтворювального господарства. Спочатку термін «культура» мав значення обробіток землі, вирощування, догляд. Виникла різниця між дикою, «первинною» землею і «культурною» або обробленою людиною. На сьогодні зберігся у термінах – технічна культура, сільськогосподарська культура.

Розглянемо найбільш розповсюджені підходи до пояснення культури в сучасній науці:

Культура – як спосіб і зміст життєдіяльності людей, який відрізняє їх від життя рослин і тварин. Такому типу культури притаманні ознаки: - виробництво, зберігання, розподіл і використання матеріальних і духовних благ; суспільні інститути; сукупність норм і принципів життєдіяльності. Отже, життя людини суттєво відрізняється від існування рослини і тварини. Наявність свідомості у людей, здатність до праці і мовного спілкування, абстрактного мислення, спільний спосіб життя, підкреслюють соціальний характер культури.

Культура це – вищий етап розвитку суспільства (цивілізації), її ознаки: виникнення відтворювального господарства; заміна полігамної сім'ї моногамною; набуття індивідуумом імені; поява держави і права; виникнення писемності; поява організованого будівництва житла, доріг, транспортних комунікацій, культових і виробничих споруд; становлення моралі й мистецтва як самостійних галузей; виникнення монотеїстичних релігій; створення армій.

Культура характеризується як етнічна, тобто культура певного народу (українська культура, американська, китайська, слов'янські та ін.). Ознаки етнічної культури: наявність території; державність; національна мова або діалект; природний спосіб життя; національна психологія (менталітет); національні вірування або національна ідеологія; особливості побуту; специфіка моральності; національне мистецтво.

Поняття культури обмежується сферою мистецтва. У такому значенні термін культура використовується у розмовній мові, засобах масової інформації або спеціалістами у сфері мистецтва. Насправді мистецтво є одним з видів духовної культури.

Крім того, культуру поділяють на матеріальну і духовну. Матеріальнакультура охоплює всю сферу матеріальної діяльності та її результати, а також взаємини між людьми, що складаються в процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ. Найкраще матеріальну культуру характеризують знаряддя праці та інші технічні засоби і споруди, предмети повсякденного вжитку та асортимент побутових послуг, житло, одяг, транспорт, зв'язок та ін. Отже, матеріальна культура – це все, що створене людиною.

До духовної культури належить сфера свідомості, засоби і способи духовної діяльності та її результати, освіта, виховання, мистецтво, інформація, наука, релігія, мораль.

2. Культурологія як наука Культурологія як наука і навчальна дисципліна сформувалася відносно недавно (у ХХ ст.). У курсі культурології культура аналізується як цілісне, системне явище. Обґрунтовується положення, що культурологічний підхід у дослідженні суспільства є одним з провідних поряд з історичним, цивілізаційним, формаційним. Він дозволяє вивчати суспільство на основі закономірностей, ознак і явищ, які властиві життю людей.

3. Об'єктом вивчення культурології є суспільство, предметом– дослідження культури як цілісного системного явища. Культурологія вивчає культуру суспільства і його суб'єктів. Культурологію називають філософією культури.

Культурологія – це наука, що вивчає систему культури, її ґенезис, зміст і структуру, закономірності, засоби і форми виявлення життєдіяльності людей. У культурології використовують поняття: культура, цивілізація, ґенеза, типологія, вид культури, суб'єкти культури.

Структура науки передбачає такі елементи: методологія вивчення культури; теорія матеріальної і духовної культури; історія культурологічної думки; типологія культури.

4. Методи і підходи у культурології. Теоретичну основу культурології складають накопичені знання про культуру, що містяться в різних письмових джерелах.

Методологічна основа культурологічних досліджень складається з філософської методології. Вона охоплює філософські принципи зв'язку і розвитку, об'єктивності, детермінізму, структурності і функціональності, а також принципи циклічності існування культур, типології, діяльності.

5. Основні завдання культурології: вивчення ґенези культури, етапів культурологічного процесу; пояснення культури, її сутності, змісту, ознак і функцій; визначення ролі і місця людини у культурологічному процесі; розробка категоріального апарату, методів і засобів вивчення культури; дослідження перспективи розвитку окремих культур.

До головних проблем культурології відносять: порівняння різних культур, виявлення у них типового та специфічного; зіставлення культури й цивілізації; дослідження культури в єдності діяльнісного, техногенного і аксіологічного підходів; аналіз взаємодії культури з економікою, політикою, правом, релігією; вивчення принципів, механізмів, тенденції і можливості культурологічного процесу; визначення перспективи існування окремих культур; удосконалення методології культурологічного пізнання.

6. Типологія культури. В історії світової культури можна чітко простежити такі основні типи системи культурного розвитку:

- часовий, до якого належить певна система культурних епох, що послідовно змінюють одна одну (наприклад, антична доба, середньовіччя);

- просторовий, який охоплює національні, зональні та регіональні системи культур, що діють на широкому географічному просторі (західна та східна, європейська, американські та ін. 

Типологія ( від грец. τοποζ – місце; λογοζ – слово, вчення) – засіб наукової класифікації за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), в яких фіксуються найважливіші структурні або функціональні особливості досліджуваних об'єктів. Типологія використовується в усіх науках, зокрема, і в культурології. Типологія культури прагне до упорядкованого висвітлення багатоманітних і різнобарвних явищ, що отримали назву культура.Типологія культури - учення про видові відмінності культур, основні типи світової культури. Типологія є одним із найважливіших засобів і прийомів теоретичного аналізу культури. Типологічний аналіз дає можливість виявити найбільш загальні і найбільш істотні характеристики, ознаки, сторони культури. Типологія виокремлює й поєднує культурні об'єкти на основі узагальненої ідеальної моделі.

Відома концептуальна схема типологізації  А.І.Кравченко, яка передбачає, що 

- Галузі культури – це сукупності норм, правил, моделей поведінки людей, які утворюють відносно замкнену цілісність у складі цілого.
- Типи культури – це такі сукупності норм, правил, моделей поведінки людей, котрі утворюють відносно замкнені області, але не є частинами одного цілого.

Будь-яка національна або етнічна культура відноситься до культурних типів. До культурних типів належать регіонально-етнічні утворення, а також історичні та господарські феномени.

- Форми культури – це такі сукупності правил, норм, моделей поведінки людей, котрі не є автономними утвореннями; вони також не є складовою частиною якого-небудь цілого. Висока або елітарна культура, народна культура і масова культура- це форми культури, особливий спосіб виявлення художнього змісту.

- Види культури - сукупності правил, норм, моделей поведінки, котрі є різновидами культури загалом. До основних видів культури можна віднести:
а) домінуючу (загальнонаціональну) культуру, субкультуру й контркультуру;
б) сільську, міську культури;

в) побутову й спеціалізовану (професійну) культури.

Окрім того, існує ще декілька відомих історичних типологій, які можуть викликати інтерес з погляду історії регіонального розвитку культури та теоретичного осмислення вказаного феномену, це поділ на культурні регіони. 

РЕГІОНАЛЬНА ТИПОЛОГІЯ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ 

• Європейський культурний регіон
• Далекосхідний культурний регіон
• Індійський культурний регіон
• Тропічно-африканський культурний регіон
• Латиноамериканський культурний регіон
• Арабо-мусульманський культурний регіон 

Варто звернути увагу на типологію на основі цивілізаційно-конфесіонального принципу:

· Конфуціансько-даоський тип культури

· Індо-буддійський тип культури

· Ісламський тип культури

· Християнський тип культури

Варто зауважити про  історично-хронологічну класифікацію, коли  культура розглядається в історичному зв'язку і послідовності епох  - це :  типологія європейської культури, котра уможливлює виявити відмінності між 

античною та середньовічною культурами, 

культурою доби Відродження, Нового часу та Сучасності.

Загалом загальноприйнятим є поділ культури на духовну та матеріальну. Разом з тим, духовну й матеріальну культуру не можна повністю віднести до галузей, форм, типів або видів культури, бо ці явища поєднують у собі різною мірою всі чотири класифікаційних ознаки. 

Ймовірно, більш вірно буде духовну і матеріальну культури рахувати комбінованими або комплексними утвореннями, які не вписуються у запропоновану концептуальну схему. Цей приклад унаочнює істину про обмеженість будь-якої типологізації або класифікації, бо розуміння – світоглядна інтерпретація, а у теоретичній площині - інтерпретація під кутом зору обраної методології.

Таким чином загальний недолік типологічних схем полягає в тому, що вони часто побудовані на основі формальних ознак, які нерідко є довільно обраними в залежності від різного роду обставин. Наголос на тих або інших "одиницях аналізу" залежить від пошукових завдань, які ставить перед собою дослідник. Проте варто пам'ятати, що типології повинні відповідати трьом основним вимогам: 1)вичерпність і повнота емпіричного матеріалу; 2) послідовність аналізу референтної групи; 3) можливість застосування запропонованої типології в інших дослідженнях. Легітимними сьогодні є різні моделі культурологічних досліджень, зокрема, класичні, некласичні, постмодерністські інтерпретації, а це зумовлює рівноправність співіснування взаємодоповнювальних основ для типології культури. Сучасне культурологічне знання є позначеним різними типологіями, класифікаціями культур. У науковій літературі можна знайти доволі широкий спектр критеріїв щодо класифікації культури, поділу її на типи, рівні та види.

Отже, культурологічна наука передбачає осмислення культурної динаміки людства як поліфонії ціннісно значущих норм буття людської спільноти, способів її життя, смислів і структури картин світу, принципів поведінки людей на відміну від традиційної історії української та зарубіжної культури як історії унікальних творінь культурного генія.

У поле зору культурології потрапляє й так звана низька культура, буденні, субкультурні, маргінальні надбання, що розкривають повсякчасні потреби людини, антропологічні смисли масових проявів. Культурологія систематизує колосальний матеріал завдяки установці на інтеграцію культурних явищ в історичних і національних картинах світу.

Література та джерела :

• 1.Культурологія: навчально-методичний посібник / Г. В. Війтович. – НМЦ, 2008. – С. 2–36
• 2. Кравець М. С., Семашко О. М., Піча В. М. та ін. Культурологія : навчальний посібник / за ред. В. Пічі. – Львів, 2003. – С. 8–25
• 3. Культурологія як наука: Електронний ресурс / Режим доступу :

https://kntiis.od.ua/sites/default/files/files/leksia%20kultorologia.pdf (останній перегляд 07.02. 23)

• 4. Культурологія: навчальний посібник / за ред. Пічі В. М. – Львів: Магнолія плюс, 2006. – с. 8-18. Режим доступу :

https://shron1.chtyvo.org.ua/Picha_Volodymyr/Kulturolohiia.pdf (останній перегляд 07. 02. 23)

5. Петрушенко В. Л., Повторєв С. М., Подольська Є. А. та ін. Культурологія : навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. / за ред. В. М. Пічі. –Львів : Магнолія плюс. – 2005. – С. 10–34

Запитання для самоконтролю:

1. Що таке культура? Які існують типи культури?

2. Чому культурологія є наукою?

3. Як ви розумієте поняття «матеріальна і духовна культура»?

4. Що є предметом і об'єктом культурології?

5. Поясність основні структурні елементи культурології як науки.

6. Розкрийте поняття «типологія культури». Наведіть приклади типологій.