Українці, будьмо обачними!  

1 січня 2024 року, - цитуємо Садового, місто Львів :«Цієї ночі ворог поцілив у два об'єкти національної памʼяті у Львові: в університет в Дублянах, де 100 років тому вчився Степан Бандера та у музей Романа Шухевича на Білогорщі. Символічно і цинічно. Війна за нашу історію». Відтак - це перший, фронт, у якому ми бачимо ворога, агресора й окупанта, знаємо його в обличчя, хто він і ким є насправді, його суть, бажання, ненависть до української історії, як факту вищого гатунку над популяцією давніх варварів. Невже, нарешті сьогодні вночі вони таки розправилися із Степаном Бандерою, за яким полювали ще із початку повномасштабного вторгнення?! Втім, не дивно, бо ми бачимо, хто стоїть у рядах окупантів, хто штурмує Авдіївку, а  це ті, для яких війна - спосіб заробити грошей, щоб хоч якось влаштувати власний побут й життя своїх сімей. У нашому ж війську - відомі актори, спортсмени, діячі науки й історики, водночас, співаки й поети - світлі, чисті, відкриті люди, які взяли до рук зброю, аби захистити своє від лютого окупанта, поставити заслін, не пустити вглиб країни. Генерал Валерій Залужний, який очолює цей національний спротив із перших днів війни воістину вражає талантом передбачення, силою духу, делікатністю, водночас, та вмінням постати вище всього цього навмисне сколоченого бруду, куди з усіх сил намагаються його зіштовхнути. Вони вдають із себе патріотів, ховаються за своїми лозунгами, роблячи те, що мають робити. Спочатку почалися вкиди про невдалий контрнаступ ЗСУ, безнадійність, втрата переможних позицій, заклики до переговорів, про які так вищить окупант. Тобто,  50% повернених територій за період літнього контрнаступу, а це - без необхідної кількості зброї, забезпечення (яке часто просто лежить на складах), суцільні заміновані території, лінії оборони, які здолали наші хлопці неймовірними зусиллями, закріплення на нових позиціях - це що -  невдача української армії?  Спекуляції мовним питанням, розпалювання міжусобиць на цьому грунті - це все просто так? Передостаннє, що зроблено, скориставшись ситуацією на фронті, - свідомий вкид нового протиправного "мобілізаційного закону", аби не тільки ще більше збурити суспільство, але й перекласти всю відповідальність за хід війни, та й усіх проблем, на генерала Залужного. А тим часом робити свою ганебну справу - розпочати продаж землі і надр, національного багатства - власності українського народу. Що робить цей народ?! Читаючи деякі публікації у соцмережах, я розумію, що люди втомилися, втратили пильність, не можуть тверезо оцінити те, що відбувається в країні, як на справжньому фронті, на передовій, так і за лаштунками, де ховаються потвори, яким Україна ніколи не була потрібною. Їм потрібні гроші, апетит настільки великий, що й  ганьба всесвітня не має ніякого значення. Це також і ганьба для українського суспільства, яке дозволяє розхитувати Україну із середини, у той час, як військові, роблячи мовчки свою справу, потребують надійного тилу.  Це і є другий фронт, не менш страшний, який, однак, завжди був першим і основним. Не забуваймо, що найголовніше - попереду, це - Перемога України. Остаточна. Це збереження нації, як такої. Будьмо пильними!