Наша сила - у єдності
Перший тематичний урок студентів групи Л-41 (Лісове господарство) Іллінецького аграрного фахового коледжу відбувся із урахуванням рекомендацій МОН щодо проведення першовересневого заходу до Дня знань у вищих навчальних закладах.
Пам'ять про загиблих воїнів вшанована хвилиною мовчання.
Розпочата у 2014 році російсько-українська війна вилилася у повномасштабне вторгнення російських військ в Україну у лютому 2022 року. Нова сторінка героїзму українського народу, стійкість і мужність українських воїнів, за сильними плечима яких країна продовжує жити, навчатися і працювати в умовах воєнного стану, довела всьому світові, що ми, українці, надто волелюбна нація, аби підкоритися амбітним планам ворога. Україна платить велику ціну у боротьбі за суверенітет і соборність.
Символ виховної години - сонях, не тільки символ мужності українських воїнів, а й символ життя України. Він нагадує про трагедію, що сталася у соняшникових полях під Іловайськом, де 29 серпня 2014 року сотні наших захисників поклали свої життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Там, на зеленому коридорі, на соняшникових полях полягли 366 українських воїнів, 429 – зазнали поранень, 158 – зникли безвісти, 300 – опинилися в полоні.
29 серпня ми згадуємо не лише тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а й десятки тисяч полеглих захисників і захисниць України в сучасній російсько-українській війні від 2014 року. Вони стоять в одному ряду з усіма поколіннями борців за волю і державну самостійність – від воїнів Русі-України, лицарів Костянтина Острозького, козаків Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи до бійців Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії. Це воїнство мужньо здобувало героїчні перемоги і віддавало життя за українську землю.
Попри велику кількість втрат у сучасній російсько-українській війні маємо й
історичну перемогу – згуртовану націю, готову боротися за волю і свободу. Україна
може спертись на широку підтримку громадян, бо на захист незалежності держави
стали мешканці всіх, без винятку, регіонів нашої країни.
Наші студенти здобувають у коледжі надто мирну і земну професію, їм продовжувати благородну справу лісівників України - насаджувати нові ліси, дбати про озеленення та збереження довкілля. А ще вони - наші завтрашні захисники. Їхні батьки, брати, сестри сьогодні на передовій. Тому й обличчя у них подорослішали не за віком, а за часом. Ці студенти - сьогоднішнє й майбутнє України.
БУХТА Галина, куратор групи
Вікторія Білаш - успішна особистість, випускниця нашого коледжу
Приємні зустрічі відбуваються не так уже й часто. Особливо, коли мова заходить про креативну, позитивну, чи не занадто вже відповідальну особистість, для якої, не дивлячись на усі складнощі сьогодення світ залишився таким же цікавим і вразливим. Вікторія Білаш – випускниця Іллінецького аграрного коледжу 2008 року. Вона час від часу приїздить в Іллінці, аби провідати батька й матір, аби ще раз, тамуючи тремтливі спогади, переступити поріг навчального закладу.
Тут, у коледжі, започатковувалися основи її світосприйняття, будувався підмурівок майбутнього життя. Із вступом до коледжу Вікторія планувала стати працівником харчової галузі, навчалася на відділі «Консервування». Ще й досі теплим словом говорить про куратора групи Зою Пиндус та з великою вдячністю згадує викладачів. І не даремно, адже тут, у коледжі, працюючи над різними студентськими проєктами, Вікторія навчилася долати труднощі й страх, вперше зрозуміла смак перемоги, відчула впевненість у собі, на колежанській сцені опанувала секрети успішного виступу перед аудиторією. Словом - відбулася як лідер студентського колективу із насиченими буднями.
Однак, весела, енергійна, творча та активна, Вікторія не пропускала занять літературної студії «Слово». А згодом, отримавши диплом спеціаліста харчових технологій, прийняла рішення розвивати талант публіциста – почала писати статті, готувати публіцистичні матеріали. Вікторію прийняли до Вінницької обласної Спілки журналістів України. У Київському лінгвістичному університеті дівчина навчалася на факультеті німецької мови, водночас практикувала у онлайн газетах «День», «Українська правда» та інших популярних інтернет-виданнях.
Публікації Вікторії виділяються сміливістю думки, а особливістю її журналістського почерку була безкомпромісність, яка виникла через призму власного погляду на події в Україні та світі. Навчання в університеті Вікторія продовжила у Німеччині, та через коронавірус з'явилися нові обставини – довелося надовго залишатися за кордоном. Через війну Вікторія поки що живе в іншій країні, але сама для себе акумулює переконання на користь України – дуже вже їй хочеться якнайшвидше повернутися додому.
І, як колись написала вона в одному зі своїх нарисів : «Дуже вже хочеться, щоб наш навчальний заклад у майбутньому міг нами пишатися, як зараз пишаємося ним ми, студенти. Я переконана, – продовжувала дівчина свою думку, – де б ми не жили, куди б не закинула нас доля, отой дивовижний заряд енергії, патріотизму та любові до рідного краю буде завжди з нами, з тими, хто навчався і зростав у стінах Іллінецького коледжу».
Ми довго бесідували. Мене не полишала думка, що ми не розлучалися з Вікторією на такі довгі роки, адже вона зовсім не змінилася. Її внутрішній світ й досі наповнює колежанська весна – період насичення її внутрішнього світу красою і гармонією навколишнього, за яким любила спостерігати, відкриваючи для себе Україну, відчуваючи піднесення, радість, пишаючись неповторністю рідного краю. А ще – час іспитів та пошуку подальшої життєвої стежини. І як тоді, коли Вікторія залишала стіни нашого коледжу, хочу сказати : – Щасти тобі, подільська красуне!
Галина БУХТА
Історія писанки
Історія української писанки, як явища художньої культури і декоративного мистецтва України, має глибоке коріння із часів язичницьких культів - поклонінню природі. Так наші пращури, давні слов'яни, уявляли створення світу, пов'язували його із річним циклом відродження природи й оспівуванням її сил. Цікаво, що малюнки древніх писанок повторюють мотиви кераміки трипільської культури. Доведено також, що використання писанок у магічних ритуалах було характерним для етнічних груп слов'ян, які пізніше стали називатися українцями.
Про те, як народжується писанка, основні етапи створення цього мистецького витвору студенти Іллінецького аграрного фахового коледжу групи А-22 дізналися на занятті із культурології, відвідавши Іллінецький краєзнавчий музей. Активна популяризаторка української спадщини, збирачка і берегиня скарбів нашого краю, директорка музею Victoria Nastych підготувала виставку різнобарвних писанок, запросила місцеву самобутню майстриню із писанкарства Галину Кулієву, яка доброзичливо поділилася своїми знаннями : розповіла про значення орнаментальної символіки, техніку нанесення орнаменту і методику роботи із воском за допомогою писачкa* і вогню.
Майстрині показали нам усі етапи виготовлення писанки, техніку нанесення й збереження декоративного орнаменту. Тому, у вітальні музею нас уже чекали підготовлені зразки писанок, що пишалися у полумисках, а також писачки, віск, свічки, барвники, як необхідні атрибути для проведення майстер-класу. Коротка бесіда, переказ легенд – і майстрині запропонували усім власноруч виготовити власну писанку – спочатку обрати малюнок для зображення, а потім, із чистим серцем і легкими помислами, нанести його гарячим воском за допомогою писачка на поверхню майбутньої писанки. Згодом, занурені у кольорові барвники, писанки оживали, набували зовсім іншого вигляду, а орнаменти - глибокого сакрального значення. Зовсім небагато часу - і народжується диво – українська писанка, що колись зігрівала й давала людям надію, допомагаючи виживати у складних умовах сильних стихій навколишньої природи.Люди вірили, що писанка мала магічну силу, несла щастя й добробут, оберігала від усілякого зла, а зображена на ньому символіка завдяки своїй магічній силі акумулювала важливе сакральне призначення.
Минули віки, змінилися цінності, символіка втратила свій первинний зміст, язичницькі символи здобули інше трактування і розуміння сучасниками, поступово з'єднавшись не тільки із християнськими, але й патріотичними мотивами, що несли і несуть віковічні сподіванням українців.Головним символом майстер-класу стала писанка із тризубом, яка колись означала триєдність світобудови, символ Триєдиного Бога, а також символами блискавки, грому і полум'я; минулого, теперішнього і майбутнього, а сьогодні – віру і впевненість у нашу перемогу. Для нас, українців,ці символи у важкі місяці війни, яка ось уже понад рік ятрить українську землю, залишаються символами віри у міць нашого народу, краще майбутнє нашої країни та її людей. Не менш сакральною є і сама історія виготовлення барвників. Адже фарби для писанки готувалися з природних барвників, які збиралися заздалегідь у лісах і на галявах. Жовту фарбу отримували з гілочок чи кори дикої яблуні, або дроку красильного; зелену - із пролісків, насіння з чорного соняшника, барвінкового листя; червону дуже рідко робили в домашніх умовах з рогу оленя; коричневу фарбу отримували з бруньок вільхи, ліщини, кори дуба, листя кінського каштана; чорну готували з чорнильних горішків дуба, листків чорноклена.
Символіка кольорів також мала велике значення при написанні писанки. Якщо писанка призначалася хліборобові, то тло писанки неодмінно мало бути чорного кольору. Це колір свята весняної землі, що прокидається від зимового сну. Символічне значення - плодючість. Червоний колір - кров, що символізує життя. З часом червоний колір став означати вогонь небесний (блискавка, Сонце), символізувати силу, чоловічу стать, здоров'я, любов, владу. На писанках - це символ життєдайної сили весни, символ відродження.Білий - чистота. Цей колір є символом вирію, де перебувають душі. Якщо на писанках білим зображено символи або лінії, то означало безгрішне життя.Жовтий колір означав достигле зерно, достаток, врожай. То колір сонця. Жовтий колір оберігав від злих сил. То також колір багатства.Блакитний уособлював небо, повітря, воду, здоров'я. Це колір небесної божественності. На писанках - це символ насичення.Зелений - колір весни, воскресіння природи, багатства рослинного і тваринного світу.Коричневий колір позначав матір-землю.Вогонь, що є обов'язковою складовою при написанні писанки, праукраїнці вважали святим творінням бога Сонця. Через Вогонь на писанку переносилося тепло і світло Сонця. Вірили, що вогонь був виявом сонячного бога й послом неба на Землі У деяких народів Вогонь став головним, ясно означеним богом і мав неабияку очищувальну силу. (докладніше про орнаменти і їх значення можна прочитати тут: https://surl.li/fgomz ).*Писачок — інструмент, який використовується для малювання писанок. Залежно від регіону України також має назви писальце, кистка, писарик, мигулка, дєдик.
Галина БУХТА, викладачка культурології
Молодіжні ініціативи студентів нашого коледжу
У молодіжному студентському середовищі Іллінецького аграрного фахового коледжу формуються лідери й справжні майбутні фахівці обраної для навчання справи. Чимало успішних керівників досягнутими успіхами завдячують аграрному коледжу, в якому вони у свій час навчались, пройшли початкову школу формування управлінських якостей та стали зрілими особистостями. Досвід взаємостосунків, виявлення та захисту своїх інтересів, життя у студентському середовищі, досвід самореалізації – ось основні кити, на яких формується така риса майбутнього керівника, – випускника коледжу, як лідерство. А це означає, що молодь, яка навчається у нас, виховує в собі організованість, вчиться особисто відповідати за свої дії перед людьми, перед державою.
Під час нещодавньої зустрічі із представниками Студентської ради Вінниччини, які з дружнім візитом завітали до Іллінецького коледжу, директор Василь Пиндус зазначив, що саме молодь має активно впроваджувати у життя нові ідеї та ініціативи. Активна життєва позиція нашої молоді проявляється у багатьох і різнопланових справах, зокрема участь в озелененні Погребищенської лікарні за ініціативи голови Наглядової ради коледжу Марини Ставнійчук під егідою Міжнародного благодійного фонду «Незламна українська нація» закріпила у свідомості студентства важливість активної життєвої позиції, необхідність проявляти себе, опановувати фахові знання на практиці. Саме тому, сьогоднішня молодь бере активну участь у суспільних процесах, цікавиться життям соціуму, має активну життєву позицію, високий рівень патріотизму, діє цілеспрямовано, відчуваючи власну відповідальність.
Наш коледж пишається цілими династіями випускників-агрономів, зокрема Виходзь Роман, студент групи А-21, вирішив продовжити справу своїх дідуся Петра Виходзя і батька Юрія Виходзя; студентка цієї ж групи Анастасія Трипалюк наслідує приклад брата Андрія Трипалюка. Ці та багато інших студентів, вступивши на навчання з метою опанування професій для тваринницької й харчової галузей, економістів і бухгалтерів сільського господарства, лісівників, обрали навчання у аграрному коледжі справою свого життя. Зокрема, студенти агрономічного і відділу лісового господарства під час навчальних практик облаштовують територію студентського містечка, опановують техніку ландшафтного дизайну, вирощують декоративні насадження та навчаються доглядати за ними, насаджують сад та засвоюють ази догляду за молодими насадженнями, отримують досвід збору урожаю, як результату вкладеної праці. Не менш важливою ділянкою засвоєння обраної професії є навчальна ферма лабораторії тваринництва навчального закладу, де формується майбутній сучасний спеціаліст-практик для тваринницької галузі.
Вагомими стали здобутки і в інших, позанавчальних проєктах. Зокрема, в обласному конкурсі науково-пошукових робіт «Україна очима зарубіжних письменників» наш коледж гідно представила студентка лісогосподарського відділу Данеліна Ткач і виборола почесне ІІІ місце за наукову роботу про українсько-польського письменника Ярослава Івашкевича «Україна – земля, близька моєму серцю..».
Виставка авторських світлин «Моя нескорена Україна», у якій взяли участь творчі та активні студенти, стала проявом любові до рідного краю, готовності до захисту України. Загалом на виставку була представлена 71 світлина, а кращими, на думку журі, стали авторські роботи Ілони Юзви (група О-31), Владислава Зеленецького (група А-31), Данеліни Ткач (група Л-11), Марини Марченко (група Х-21), Ольги Зіник (група ХТ-11).
Молоді люди володіють потенціалом добра і творчих можливостей. Соціальне становлення та розвиток сучасного учасника творчих колежанських процесів базуються на повазі до загальнолюдських цінностей та прав людини, активній позиції в житті студентського колективу та суспільства в цілому, доступності гідної освіти, саморозвитку та самореалізації. Саме тому види діяльності найрізноманітніші, а серед них – барвисті Великодні символи колежанської родини, які прикрасили стилізоване писанкове дерево від Іллінецького коледжу у рамках проєкту «Культурний фронт Вінниччини на шляху до Перемоги» на організованому управлінням культури Іллінецької міської ради фестивалі «Писанковий дивосвіт. А виставка виробів декоративно-ужиткового мистецтва у черговий раз відкрила глибину української національної традиції й культурного наслідування : представлені вироби з дерева, вишивані рушники, картини, вишиті бісером, вироби з лози та соломи, металу, пластику, вишивка, бісероплетіння, квілінг, живопис, вироби з тканини, глини доводять, що навіть у часи війни й важких випробувань студентська молодь береже і плекає передану від батьків і дідів духовність, розвиває творчі нахили й здібності, береже своє – українське.
Волонтерський рух, який активно розвивається в Україні із перших днів російського повномасштабного вторгнення, став одним із гідних напрямків діяльності нашої молоді. Це сприяє професійному становленню студентів, формує певні життєві позиції, сприяє саморозвитку та самореалізації, є одним із напрямів позанавчальної діяльності, як глибоке осмислення молоддю значення волонтерської роботи, усвідомлення потреби допомагати іншим, реалізація можливої та посильної допомоги українським збройним силам заради наближення Перемоги. Сплетені сітки, окопні свічки, речі щоденного вжитку, аптечки, продукти харчування, листи зі словами подяки і підбадьорення – лише мала частинка із тієї посильної допомоги, що твориться руками молодого покоління сьогодні заради вільного завтра.
Горить у студентському середовищі вогонь спортивних змагань, запалений у свій час кандидатом у майстри спорту, учасником естафети Олімпійського вогню ХХІІ Ігор, колишнім керівником фізичного виховання коледжу Володимиром Бродовським, в честь якого нещодавно Вінницька територіальна організація ВФСТ «Колос» проводила легкоатлетичний турнір. Перемогу з бігу на 60 м серед юнаків здобули наші студенти : Сергій Шевчук Сергій (група Т-21) – перше місце; Артем Баранюк (група А-11) – друге місце. Також переможцями стали : Олег Коберник (група А-31), Назар Качківський (група А-23), Артем Вітковський (група А-31), Анастасія Колтунова (група О-31), Альона Гончарук (група А-32) та ін.
Товариська зустріч з волейболу на підтримку Збройних Сил України під девізом «З вірою у перемогу» між командами Національної академії Національної гвардії України, Вінницького транспортного фахового коледжу дала команді коледжу не лише першість у змаганнях, але й участь у тренінгових заняттях із парамедиками Національної академії Національної гвардії України із надання першої медичної допомоги.
Тому своїм головним завданням педагогічний колектив коледжу вважає створення атмосфери співпраці, взаємоповаги та зацікавленості у досягненні високих результатів підготовки кваліфікованих аграрних фахівців. Особлива увага приділяється вихованню та становленню майбутніх аграріїв, саме це і є метою організації різноманітних заходів для студентів, співпраці з громадськими та державними організаціями, оскільки молодь була і залишається рушійною силою позитивних змін українського суспільства.
Галина БУХТА